Було свято веселеньке,
Ішов дощ рясненький.
Кум із кумом спілкувались,
Бо ще є біленька.
В апогеї спілкування
Про шоферування,
Перший каже: - я покину
Без закодування!
А я більше ще покину
Пить оцю вражину,-
Каже другий, - бо скала я,
Я граніт, не глина!
І, коли зрікались й кляли,
В стопки наливали,
От біленька й закінчилась -
Ворога не стало.
А без ворога нудненько,
Як не крути беньки.
Треба бігти здобувати
Хоч іще одненьку.
То ж гібридні свято й будні
У війні зависли!
Поки ворог є - ще глиби,
А нема - розкисли.
2019р.