ЖЮЛЯ І КАЛЯ

Нема сумнішої трагедії майдану

Ніж повість про Жюльєну і Каляна.

 

Безхатченко аж репаний

На прізвисько Калян

Курив бички-недопалки,

А хтів курить кальян.

 

Жебрачити на вулицях,

Чи ритись в смітниках

Доходу не приносило,

Щоб мати кут і дах.

 

У час політбуремності

Тримай за вітром хвіст.

Він вивчився за покликом,

Став звісно - активіст!

 

Професія майданити

Це не курить кальян,

За те: із фільтром куриво,

Чайок і свій паркан.

 

Калян протестно вилюднів,

Вдягнувся в камуфляж.

Під час якоїсь гідності

Спав у наметі аж.

 

І знов шукають навчених

Майданних роботяг

За чай і повечеряти

Носить протест і стяг.

 

-Це ми на раз поносимо,

Хоч прапор, хоч гроби,

Бо є спеціалістами

Протестної доби!

 

Так відповів куратору

Досвідчений Калян,

Вдягнувся по професії 

Й поперся на майдан.

 

Одна модель провулкова

На прізвисько Жюльєн

Помадою не мазалась

Уже з давніх-давен.

 

У неї вуса виросли,

Як крила, хоч пушком.

Провулок їй як подіум,

Майдан - аеродром...

 

А тут провулком їхали

Майданні братани. 

Жюльєна причепилася,

Як пляма за штани. 

 

Жюльєну взяла братія

З собою на майдан.

А там у центрі натовпу

Вже щось курив Калян.

 

Їх погляди зустрілися.

Кохання не проп’єш.

Калян вдавився куривом.

Жюльєн спіткнулась теж.

 

Їх душі притягнулися,

Як мухи до помий.

Серця не розмагнітити

Хоч "владу геть" завий.

 

Та от біда - куратори

Розвели різно їх:

Калян за пропозиції,

Жюльєна проти всіх!

 

І треба по сценарію

Жбурляти щебінь й бут

У натовп, щоб всі бачили,

Як мирних бідних б’ють.

 

Хто в кого вцілив цеглою,

Кому хто бут вкидав -

Не скажуть вже історики

І свідків чорт прибрав.

 

Жюльєна в морг потрапила.

У травмопунк Калян.

До блиску шин поліція

Зачистила майдан.

 

Розбіглися куратори

За дальній парапет.

Лишився у Каляна стяг

Й пів пачки сигарет...

 

Він, розгорнувши прапора,

Зайшов у морг, а там:

Жюльєна, як мальована,

І ще й без трупних плям.

 

Накрив Жюльєну прапором

Майданний активіст.

Й пішов на міст топитися,

На аварійний міст.

 

Вже років тридцять начебто

Себе міст пережив.

По ньому всюди тріщини,

Але іще служив.

 

І став Калян на поручні

Фарбовані під стяг,

Та й обвалився міст під ним.

Й у вир води потяг.

 

Жюльєна вся під прапором

Зігрілась, одійшла

Від побиття, отямилась,

На диво ожила...

 

І бачить: Міст провалений,

Гарчить автозатор,

Бо тягнуть з виру бистрого 

Каляна на бугор.

 

Звела у небо рученьки

Жюльєна: - Боже, збав!

Чому ж мене на поручнях

Калян не зачекав?

 

Й побігла на червоний миг,

Що світлофор вімкнув.

А там вже бампер лануса

Її в асфальт припнув.

 

Каляну штучне дихання

Зробили лікарі.

Він воду зовні виригнув,

Аж світлофор згорів...

 

Та пізно. Того лануса

Ніхто знайти не зміг.

Хоч номер знали знаковий:

"ВЕ-ЛЕ-ДЕ. Кривий Ріг"

 

Калян від безпорадності

Назад води всисав

І, з поглядом у завтрашнє,

Бездиханний упав.

 

Урочистий був похорон.

Ховали їх обох.

З усього світу з’їхались

Хто лох, і хто не лох.

 

На землях між кадастрами

Стоїть бугор-курган.

На ньому бутом виклали

"Жюльєна + Калян".

 

Летять лелеки з вирію

І вниз плюють салют.

Ворони - ті й без вирію

І каркають, й плюють. 

 

А партії з’єдналися!

За що стояв майдан?

Без всяких пропозицій

Один єдиний клан.

 

2019р.