У кожному селі своя є Грета.
Ота, що Тумблер, дівчинка ніщяк,
Якій щемить у задниці планета
І академій не кінчала, хоч би як.
Як вийде дівка на сільські прогони,
Як скаже в голос, що загадили село!
І відпадають у керманичів погони.
У всіх дитинства, як і не було!
То ж ми її на конференцію послали.
Конячкою, бо фермер джип не дав.
Щоб вона нашу совість представляла
Й чистішим світ від перегарів став.
Поїхала вона у область, аж пищала:
Я покажу їм розпорядок дня!
А через тиждень повернулася і стала
Тихенька, мовчазна, як кошеня.
Уже не ходить на село із криком,
Плакати не малює "Геть сміття!"
Бо кажуть, здибала якогось чоловіка,
Що розгатив ій сенс й перевернув життя.
В природі у планети злі закони.
Проти генетики, хоч штекер, не попреш!
Кричи, пищи про залишки озону,
Поки нормального мужчину не найдеш.
2020