У куми природи поклик.
Очі в кума - "де? коли?"
А вона йому задачу:
Дерті свиням намели!
Намели! А як же свято?
Розум з’їхав шкереберть.
Він іще на Савки й Варки
Обіцяв змолоти дерть.
Ось минуло Чудотворця,
Розколядилось Різдво.
Вже кума питання ставить,
Як-то кажуть, на ребро:
Якщо ти, брехло послєднє,
Не намелеш, не надреш,
То до мене, хоч би й зараз,
Ні на крок не підійдеш!
Мусив кум у крупорушку
Сипати клумак зерна,
Може, хоч на Водохрещу
Дерть отримає кума.
Вже минає і Івана,
І Тетяни проліта.
Крупорушка дерть не меле.
Довго тягнуться свята.
А кума, як квітка, сохне,
Що їй та кутя пісна...
Де ж ти кумова дертюха?
Вже попереду й весна.
Коли є тобі за сорок,
А кум меле, ще колись,
Правильно задачу ставить
Своїм покликом навчись!
2020