Третій місяць карантину.
Стало нудно й нецікаво.
Чорний слон, як кінь, на дошці
Буквой зю ходив направо.
Дамка вішалась в сартирі,
Де шішть-шість уже валявся,
А валет бубновий дурень
Королями прикидався.
Кубик Рубика розпався,
Як кавун, на яркі скибки.
І планшет з підбитим танком
Придивлявсь чомусь до шибки...
Тут в кватирку, з того боку,
Де повітря дме щоденно,
Залетів комар дурненький -
Малярійний, отакенний!
В інший час його прибили б,
Розплющили б бідолагу...
Та у нас на карантині
Є тепер нова розвага!
Мамця з крісла підстрибала
Хтіла хапати за брюшко.
Дід, напнувши окуляри,
Слідкував політ з подушки.
Татко дув, створивши бурю -
Атмосферну перешкоду,
Щоб літав комар, як боїнг,
Й не сідав під час негоди.
Щоб шпалери не бруднити,
Бабця з стін його зганяла.
А ми плескали в долоні.
От весела мить настала!
Ожила квартира сміхом,
Нудьгувати, скиглить досить!
Добре, хоч і малярійний,
Пневмонію не розносить.
2020