Розцвів жасмин у бур’янцях.
Акацією пахне літо.
Щури чкурнули у міста.
Лиш я лишився тут сидіти.
І тілько сонечко встає,
Ганяє вранішні тумани,
Повзу, як плющ, між бур’янами,
Де голуб пір’ячко клює.
Усі гущави й доріжки,
Всі заковулля я тут знаю.
Сідаю на сухі пеньки
І казку Пушкіна читаю.
А щур, крізь слину соцмереж,
Про Україну теревенька:
-Чому читаєш не Шевченка?
Бо Пушкін ватний зарубєж!
Придурки! Вилізли з кущів
І вказують кого читати.
Шевченка, бляді, треба знати!
А Пушкін класика душі.
2020