ПОШТА НЕ НАЇВНА

Григорівки, Михайлівки,

Та інші хутори

Дожилися, дочовгали

До нової пори.

 

У назви "ново" вписане -

І слово прижилось.

Але насправді новими

Відбулись лише ось.

 

Комп’ютери, вебкамери,

Смартфони на руках...

А пошта так й зосталася,

Як номер на стовпах.

 

Нема уже й відділення.

Лиш індекси живуть.

До них усі відправлення

Газончиком везуть.

 

І хоч доставка бачиться

Супутником з гори,

На пересилках плутають

Адреси й хутори.

 

Катається відправлення

По "нових" хуторах, 

Аж поки не загубиться

У цифрах й номерах.

 

І я наївний думаю,

Бо маю номер сім,

Що є мені відправлення,

Яке послав Кізім.

 

Ретельно він спаковував

Дві гайки від коси.

І скористався поштою

В теперішні часи.

 

Кізім наївний з поштою

Мені переказав,

Щоб гайками бензинову

Косу ремонтував.

 

А пошта же ж газончиком,

Не на перекладних,

Всі гайки переплутала

У цифрах верстових.

 

І те мені відправлення,

Щоб бур’янці косить,

Аж так десь опинилося,

Що страшно уявить.

 

Шукаю те відправлення

У "нових" хуторах.

Мій номер сім некошений 

По груди в бур’янах.

 

Отож, зоря вже жевріє,

Гнітить росу стальну.

І я, весь розтривожений,

Кошу бур’ян вручну.

 

 

2020