Григорівки, Михайлівки,
Та інші хутори
Дожилися, дочовгали
До нової пори.
У назви "ново" вписане -
І слово прижилось.
Але насправді новими
Відбулись лише ось.
Комп’ютери, вебкамери,
Смартфони на руках...
А пошта так й зосталася,
Як номер на стовпах.
Нема уже й відділення.
Лиш індекси живуть.
До них усі відправлення
Газончиком везуть.
І хоч доставка бачиться
Супутником з гори,
На пересилках плутають
Адреси й хутори.
Катається відправлення
По "нових" хуторах,
Аж поки не загубиться
У цифрах й номерах.
І я наївний думаю,
Бо маю номер сім,
Що є мені відправлення,
Яке послав Кізім.
Ретельно він спаковував
Дві гайки від коси.
І скористався поштою
В теперішні часи.
Кізім наївний з поштою
Мені переказав,
Щоб гайками бензинову
Косу ремонтував.
А пошта же ж газончиком,
Не на перекладних,
Всі гайки переплутала
У цифрах верстових.
І те мені відправлення,
Щоб бур’янці косить,
Аж так десь опинилося,
Що страшно уявить.
Шукаю те відправлення
У "нових" хуторах.
Мій номер сім некошений
По груди в бур’янах.
Отож, зоря вже жевріє,
Гнітить росу стальну.
І я, весь розтривожений,
Кошу бур’ян вручну.
2020