НЕВІСТКА

Крається невістка:

Най свекруху мати,

Їй не можна путнє

Щось подарувати.

 

Що не подаруєш,

Хустку чи платочка -

Забирає в місто

З мами рідна дочка.

 

Он на смерть постільне

Їй подарувала,

Щезло, бо за тиждень,

Доця приїжджала.

 

Ось подарувала 

З оленем картину -

Потягнула в місто

Мамина дитина.

 

Що ще дарувати?

Вже не маю тями.

Усе чисто доця

В своє місто тягне...

 

А подружка шепче

Ідею від себе:

-Ти даруй таке, що

У місті не треба!

 

Ось, наприклад, книжку

Подаруй на свято.

Кому вона треба,

Щоб її читати?

 

Там одні смартфони

І кава у ліжку.

Хрін вони читають,

А не якусь книжку.

 

Влізла до невістки

В голову ця думка,

Книжку вже не втирить

Доця недоумка.

 

От, в свекрухи скоро

Святопанорама,

Книжку їй дарує:

-На. Читайте, мамо!

 

А вже десь за місяць

Якось придивилась

І пита в свекрухи:

-А де ж книжка ділась?

 

То свекруха каже,

Аж невістку давить:

-Книжка треба доці

Щоб під стіл підставить...

 

Й гаркнула невістка,

Добре рота має:

-Хай вже ваша доця

І вас забирає.

 

Треба ж уродилась

Паскудна утроба,

Як бере ще з дєтства,

Буде брать до гроба!

 

-Не брикайся, доню,

Хоч ви діти, видно -

Ти ж чужа для мене,

А моя ж то рідна.

 

Коли будеш мати

І свого синочка,

То й тобі невістка

Здарує платочка!