ПРОСТИЙ ЦАР

Із столиці на лексусі

Журналістольєрка

Запурхнула в село древнє

Нарисів  начерпать:

 

Написати як сапати,

Про граблі й лопати,

Бо в столиці таку працю

Стали забувати.

 

Їде її білий лексус

По чорнявих хащах.

А на зустріч мужик тягне 

Свою козу нащось...

 

Та впирається ногами,

З шиї цеп зтягає.

Дядько лупить ломакою,

Та ще й підпихає.

 

Дама гальма натиснула

Аж писнули шини:

-Що ж ото знущаєтесь

З живої скотини?

 

І скотина хоче волі, 

Право, а не палі!

А тут бач, розцарювались 

Без душі й моралі! 

 

Мужик став й оторопів

Цеп із рук покинув...

- Та я ж той, веду її

Як малу дитину,

 

Як красуню нелапану

До козла на злучку!

А вона, от бач, брикає,

Молода ще сучка.

 

-А тим більше треба ласка

У такі хвилини!

Хіба мене так тягали б

На секс до мужчини?

 

-Та напевно не тягали б,-

Той відповідає,-

Така дамочка, як ви,

Секс сама шукає...

 

А коза за солідарність

Розвернула ерос

І ігриво в борт рогами

Лупонула лексус!

 

Мужик хутко потягнув

Від гріха рогату:

-Ми, царі, народ простий,

Мусимо тягати.

 

2020