Із столиці на лексусі
Журналістольєрка
Запурхнула в село древнє
Нарисів начерпать:
Написати як сапати,
Про граблі й лопати,
Бо в столиці таку працю
Стали забувати.
Їде її білий лексус
По чорнявих хащах.
А на зустріч мужик тягне
Свою козу нащось...
Та впирається ногами,
З шиї цеп зтягає.
Дядько лупить ломакою,
Та ще й підпихає.
Дама гальма натиснула
Аж писнули шини:
-Що ж ото знущаєтесь
З живої скотини?
І скотина хоче волі,
Право, а не палі!
А тут бач, розцарювались
Без душі й моралі!
Мужик став й оторопів
Цеп із рук покинув...
- Та я ж той, веду її
Як малу дитину,
Як красуню нелапану
До козла на злучку!
А вона, от бач, брикає,
Молода ще сучка.
-А тим більше треба ласка
У такі хвилини!
Хіба мене так тягали б
На секс до мужчини?
-Та напевно не тягали б,-
Той відповідає,-
Така дамочка, як ви,
Секс сама шукає...
А коза за солідарність
Розвернула ерос
І ігриво в борт рогами
Лупонула лексус!
Мужик хутко потягнув
Від гріха рогату:
-Ми, царі, народ простий,
Мусимо тягати.
2020