Колися ще при ес-ес-сері,
(Вода в відрі не дасть збрехать),
Мав моду люд і воду й креми
Телеекраном заряджать.
Діагональ поменьша була,
І не у цифрі, а на склі.
Зате в цілющих телехвилях
Святили тюбики й бутлі.
Намажеш з тюбика коліно,
Або з бутля хлюпнеш туди
І...
Неначе хто його наслинив -
Блищить коліно від води!
А дядько у телеекрані
Сердито дивиться й мовчить,
Бо зарядив що міг, а дядьку
Ніхто не хоче заплатить.
Все кардинально помінялось.
Тепер ми платимо завжди:
За воду, хвилі й телехвилі,
І за доставку хвиль сюди.
Ми платимо бува й подвійну
Доставку хвиль, й у три ціни.
І...
Заряджаєм лоба, спину,
І те, що десь внизу спини.
Коли подивишся на дівку,
Яка виписує задком,
Ну точно в неї батарейка
Заряджена якимсь вольтом.
Й дядьки в екранах потужніли:
Мордаті, Господи прости,
В них пики - мощні батареї
І...
Тариф зелений їм плати!
Змінився світ, бо скрізь зарядку
У мозок хвилі подають.
Від цього і дядьки жирують
Й дівчата вольтами трясуть.