БАЙКА ПРО БЛОХУ

Блоха байку прочитала

Про робочу муху,

Що геройськи працювала

У вола над вухом.

І блосі попасти конче

В байку закортіло.

Та в квартеті вже мартишка,

А ворона з сиром.

Могла б якісно змінити

Ще щуку, чи рака,

Та до воза не добігла

Блошиста собака...

І куди ж оприділитись

З таким маніфестом:

Вміє тільки кров сосати

Й гицати з протестом.

Узулася у ботфорти

На німецькі гранти,

Десь поцупила в артистів

Шпори й аксельбанти,

Начепила капелюха

З войлоку - бікорна.

І вже чимось стала схожа

На Наполеона!

От тиранка-корсіканка,

Намісниця Бога!

(Ніхто навіть не згадає,

Що з кривого рогу...)

Ну а блохи, що старіщі,

Тішаться над нею:

Молода ще - награється

В свою ахінею,

Стане, як всі із досвідом,

Сосати кровину,

І стрибоне без ботфортів

З трону в домовину.

А мораль в блошиній байці

Прямо отака:

Не змінити капелюхом

Коди ДНК-а.