Помер родич одинокий,
Ласти склав у бозі.
Не залишив після себе
Й сліда на дорозі.
Але вказав в заповіті,
Озвучив громаді:
Все, що маю, залишаю
Я радянській владі.
Вона мене ізростила,
Надала освіту.
Хай отим, що я нажився,
Буде володіти.
А тепер де тая влада?
Літ тридцять немає.
Тепер іншим спадкоємцям
Спадок припадає.
Кожен мріє про спадщину,
На те й має право -
Чортішо від родича
Урвать на халяву.
Кровні лінії сплелися
В сотий підколінник...
От і староста сільський
Взнався як племінник.
Вклався він, добився суду,
Що то вдача хвацька.
Оформився спадкоємцем
Покійного дядька.
Дідько, дядько був покійний,
Як кажуть, з привєтом.
До кінця не розлучався
З своїм партбілетом.
І от виявилось потім,
Як інфаркт случився,
Від партійного у спадок
Лиш білет й лишився...
Тепер має і староста
Книжечку червону.
Він папртійний і по крові
Тай й ще по закону.
2021р.