МІЙ ХУТІР

Коли здригається земля,
Десь там вулкани, землетруси;
Ще десь проснулась мумія,
Чи розкопали стовп індуси;
На сході ліс зайнявсь вогнем,
Чи полюс вже потік рікою...
Я насолоджуюсь винцем,
Що передала добра Зоя.

І, в алкогольнім куражі,
За пагінцем спостерігаю,
Який розрісся на межі
Мого й сусідського безкраю!
Це влітку. А якщо зимою,
Беру палітру в свої руки
І жду весни, як упокою,
Й на полотно кладу мазюки;

І що до цього є мені
Якісь непізнані дороги,
Чи бовдури при сатані,
Що гострять у столиці роги?
Там шоумени з белени,
Які продали Русь і братство,
Народ загнали до війни,
А роботяг села в пияцтво.

Як можу я протистоять
Холопству, що в столицях вжито,
Де заздрість й тупість скрізь сквозять
Із боротьбою за корито?
Мій хутір вірний, чарівний,
Окреслений трудом й городом,
Оспіваний в піснях, бо мій,
Бо я живу з своїм народом!

А ви, бездарні брехунці,
Комірники хвороб і злості,
Завидуйте!!! Бо в бур’янці
Іде Різдво щасливе в гості.

2022р.