Пт

28

дек

2012

КОЛЮЧЕ СЕРЦЕ


Кущ Агрус сумував у затишному куточку саду. Рослини не можуть змінити місце проживання, бо корінцями цупко тримаються за землю, яка їх годує. Тому терплять один одного такими, які вже є.

Кущ Агрус був колючий. Дітлахи, що гралися в садку, обминали кущ – лякалися його колючок.

Поряд з Агрусом розкинула свої гілки Біла Шовковиця.

-Колюче в тебе серце, Агрусе, - говорила вона, - ось в мене навіть синичка звила гніздо у вітах. Погано бути колючим.

Та одного разу на Шовковицю вліз рудий кіт Пірат. По гілкам без перешкод кіт пробирався до гнізда синички.

Як Біла Шовковиця не шаруділа листочками, ніщо Пірата не лякало! Мама-синичка злетіла з гнізда і в розпачі кидалась на кота, бо в гніздечку ось-ось мали вилупитись пташенята. Кота Пірата це не зупинило. Він протягував свою лапу все ближче...

Гілка під котом прогнулась і гніздо звалилось з Шовковиці прямісінько у середину Агрусу. Мама-синичка полетіла до своїх майбутніх діток і прикрила собою.

Пірат незадоволено нявчав, зліз з Шовковиці і став обходити Агрус з усіх боків. Та марно! В середину куща аж ніяк пробратись було не можливо.

Гніздечко синички проглядалось крізь кущ неначе чорне колюче серце, в якому цвірінькали життям живі створіння.

З того часу кіт Пірат теж незлюбив Агрус за його колючки. Але кущ відтоді вже не сумував. В його серці жили і зростали крихітки-пташенятка, такі беззахисні перед жорстоким світом.

 

Оставить комментарий

Комментарии: 0