Пт

28

дек

2012

КОРОЛЬ І ЖАБА

Давним-давно жив собі на світі один король. Якось на полюванні, проїжджаючи повз озеро, він натрапив на маленьку сірувату жабу. У неї була зламана лапка. Жаба повільно повзла берегом, тягнучи її за собою і ледве пересуваючи незграбне тіло. Аж тут – гульк – вершник! Жаба зупинилася, поглянула на короля витрішкуватими трагічними очима і жалібно квакнула.

     Король розчулився, підняв її, сховав за пазуху і привіз до себе в палац. Там Жабу годували і носилися з нею, як з королевою. Лапка зрослася, жаба одужала і залишилася жити у палаці. Вночі вона спала на оксамитовій подушці з золотим мереживом, а вдень стрибала по розкішній кімнаті та ловила мухи в королівському саду. За цей час король дуже полюбив свою дивну знахідку і тому захотів, щоб вона завжди була поруч з ним. Обідали король і Жаба разом, на урочистих прийомах вона сиділа на самому видному місці на своїй вишневій оксамитовій подушці. Король наказав пошити нагрудну шкіряну сумку, аби Жаба могла їздити із ним на полювання. Всі довкола обурювалися, як можна панькатися з такою бридкою потворною істотою, як можна взагалі її тримати в палаці, але його величність нікого не слухав: надто вже прив’язався він до цієї скрекотухи – навіть про справи державні забув. А Жабі тільки того й треба було: все поквакувала та вилуплювала на нього свої круглі слизькі очі.

     Згодом Жаба почала вивчати грамоту, різні науки та державні справи, отож стала дуже розумною і всюди лізла із своїми настирливими порадами. А потім вона і вкрай «розперезалася»: стала вимагати, щоб на нею переписали частину земель в королівстві, а всі річки і озера мали бути виключно у її власності. На її честь мали писати оди і співати пісні. Король слухав банькату нахабу і виконував всі її забаганки.

     Але так тривало не завжди. З часом короля почало дратувати жабине нахабство, а невдовзі – і сама її присутність. Вигнати Жабу він не наважувався, але тепер з усіх сил старався зробити так, аби її не бачити. Згодом Жаба переселилася в окремий палац, який побудували поряд. Та далі було ще гірше.

     Зробившись дуже хитрою і жадібною, Жаба захотіла слави і всенародного визнання. Спочатку вона зуміла перебрати в короля частину влади, потім вже чимоло підданих схилилася на її бік: Жаба провела ряд реформ, які були немудрими, але дуже зручними для тих, хто бажав легко здобувати наживу і гроші. Деякі наївні громадяни вважали її ледь не святим створінням, посланим в їхню країну таємничими мудрими стихіями…

     Так Жаба поступово витіснила короля з трону. Тепер уже він був її підданим і мусів перед нею кланятися. Хотів він вернути собі минулу владу, але тепер це було майже неможливо: занадто мало людей стало б на його захист, вороги зайняли найкращі місця біля державного штурвала, колишні друзі кепкували та сміялися з нього. Через це королю було дуже гірко і прикро. Тепер він безкінечно шкодував, що прихистив колись нещасну сіру Жабу і зруйнував цим все своє життя. Вдень король не знав, де йому подітися – ходив, як сновида, сумний і пониклий, а вночі йому не давали спати кошмарні видіння, в яких найчастіше з’являлася ненависна Жаба та її нахабні витрішкуваті очі.

     Якось однієї ночі, коли король, як завжди, не знав спокою, йому здалося, що двері відчиняються і в кімнату заходить Жаба. «Ну ось! – подумав він. – Тепер вона хоче задушити мене, щоб остаточно прибрати із свого шляху. Невже це вдячність за те, що я колись врятував її від неминучої загибелі?» «Не души мене, іди назад, згадай про добро, яке я тобі зробив» – хотів сказати король, але не міг вимовити і слова, в горлі неначе став якийсь клубок і він з жахом дивився, як потворне сіре чудовисько, тепер уже значно більше, ніж насправді, наближається і огидно скрекоче! Король заплющив очі, закрив лице руками… так і не проснувся.

     А Жаба після того подуріла ще кілька років, та й «відкинула лапки», залишивши по собі розвалену країну. Жаби ж-бо не живуть довго…

 

     Мораль. Жаба тут означає жадібну невдячну людину, що використовує чуже милосердя задля власної наживи; а король означає добродія, який потрапив у залежність від тієї-таки одарованої ним людини. Полюбити Жабу – означає наївно довіритись комусь, близько допустити до себе хитру корисливу особу. Проте, зрозумівши свою необережність, дуже легко її потім зненавидіти. Часто будь-яка прихильність програє у боротьбі із власним «я», тому не дивно, якщо колишні дарувальник і обдарований стають суперниками…

 

Оставить комментарий

Комментарии: 0