Степан хотів продать копицю.
Як це зробить Степан не знав.
Щоб куплі-продажу навчитись,
Він до сусіда завітав ...
Узяв горілочку «Перцівку»,
І цибулину також взяв.
під цибульку та горілку
Сусід Степана научав:
«Щоби добро продать, Степане,
Потрібно розгорнуть рекламу!
Бо без реклами нікуди
Не ходять навіть поїзди...»
Науку з «перцем», як зумів,
Степан, на раз, перекурив.
А недопалок від цигарки
В копицю кинув. Йолки-палки
Так не горіли як оце
Сінце з протяжним вітерцем...
Згоріло сіно, клуня, хата...
І віз, і мотоцикл згорів!
Не став Степан за цим страждати,
Родині гордо заявив:
«Пробачте діти, жінка, мама...
Це все гаразд, це все реклама!
Приїхали аж три «пожарки»,
Дві міліцейські іномарки,
Кореспонденти із столиці...
Тож, дорога була копиця!
За неї можна було б взять
У баксах може тисяч п'ять...»
Сусід також рахує й лестить:
«Згоріло в євро тисяч десять...»
Тут теща взялась рахувать:
«...Чи сіно мать, чи перемать!
Згорів би краще - рідний зять!»