ГЕОСОН

У світі є чудес багато:

Гольфстрім, і Альпи, і Карпати,

Бермуди, Фуджі, Ігуасу,

І Тітікака, і Саргаси, 

Гаваї, Кіпр, і Юон –

Земля для всіх чарівний сон!

То ж вчителю, під час уроку,

Всі ці дива приспали око…

Він учням самостійну дав,

А сам, географ, задрімав.

Проспав, мабуть, хвилину-другу,

Але у сні злетів над Бугом.

Неначе крила є в людини

Полинув у чужі країни.

Він полетів над океаном

Шляхами Кука й Магеллана.

Так сон учителю наснився:

Він десь, у чомусь опинився!

А в снах завжди, як правда гола,

Всім педагогам сниться школа.

Дзвінок, урок – прижились в гени!

Там клас… Сидять аборигени

І мучать літеру одну:

Чи «бу», чи «му», а може «гну»?

А він, святий, безгрішний Лама

Навчає учнів слова «мама».

Вони ж, як парості бамбука,

Періщать очі, як на Кука,

Й очима вчителя їдять…

І знають тільки слово «мать»!

Учитель, наче Римський Папа,

Привчає: «руки, а не лапи!

Людське обличчя, а не рожа!»

Але привчить святе не може,

Бо щільно в’їлася в натуру

Аборигенівська культура…

Болить учителю єдине:

Дай Боже це чужа країна!

Проснувся він. У класі тиша.

Всі учні самостійну пишуть.

Крізь чисті шибки світлі тіні

Кидає сонечко на стіни.

Учитель до вікна підвівся

І на годинник подивився:

«Дрімав хвилини дві мабуть,

А міг на все життя заснуть!»