КОПИЦЯ

Степан хотів продать копицю.

Як це зробить Степан не знав.

Щоб куплі-продажу навчитись,

Він до сусіда завітав ...

Узяв   горілочку «Перцівку»,

І цибулину також взяв.

під цибульку та горілку

Сусід Степана научав:

«Щоби добро продать, Степане,

Потрібно розгорнуть рекламу!

Бо без реклами нікуди

Не ходять навіть поїзди...»

Науку з «перцем», як зумів,

Степан, на раз,  перекурив.

А недопалок від цигарки

В копицю кинув. Йолки-палки

Так не горіли як оце

Сінце з протяжним вітерцем...

Згоріло сіно, клуня, хата...

І віз, і  мотоцикл  згорів!

Не став Степан за цим страждати,

Родині гордо заявив:

«Пробачте діти, жінка, мама...

Це все гаразд, це все реклама!

Приїхали  аж три «пожарки»,

Дві міліцейські іномарки,

Кореспонденти із столиці...

Тож, дорога була копиця!

За неї можна було б взять

У баксах може тисяч п'ять...»

Сусід також рахує й  лестить:

«Згоріло в євро тисяч десять...»

Тут теща взялась рахувать:

«...Чи сіно мать, чи перемать!

Згорів би краще - рідний зять!»