В тумані берег. Жаби сплять.
Куми над вудками сидять.
У кума Гриця їх аж вісім,
А у Степана їх аж п’ять.
Десь в небі линуть літаки.
Десь хлів підрили пацюки.
Куми ж над вудками ворожать,
Як то заядлі - рибаки!
Над ставом сонечко встає,
Роса іскринками плює.
А кум із кумом, у нірвані -
Бо риба з ранку не клює.
Мовчать куми, як в німині,
Мовчать, як риба, що на дні.
Заклались на три літра пива:
Мовчати, десь іще три дні...
Гойднувся в Гриця поплавок.
А Гриць куняв, під хвиль шумок.
Степан хотів кричать: «покльовка!»,
Та зуби зціпив на замок...
Зірвався в Гриця точно - СОМ!
Хотів Гриць гаркнуть матюком...
Та глянув мовчки на Степана
З великим і шаленим злом!
Стоїть над ставом пелена.
Ні звуку не несе вона.
Хоч і туман вже пропадає,
І жаба квакать почина.
Та й животи в обох бурчать.
Не їли вже годин... хто знать?
Пора б уже й перекусити.
Та як це в голос розказать?
Степан, хоч не художник сам,
Та мислі не продасть чортам.
Малює пляшку на болоті
І пише: «САМОГОН ПОДАМ».
Гриць зрозумів такий натяк,
Хоч теж не Рєпін, аж ніяк,
Малює ще одну півлітра
І далі пише: «ЦЕ КОНЬЯК».
Тепер кумам не до вудок,
Коли відкрився худ-гурток.
Вони почали малювати,
Все, що принесли на ставок.
І на болотяному тлі
З’явились перці, цибулі,
І хліб, і сіль, і помідори,
Ну, як на кожному столі.
А зупинилися коли
Обоє в голос заревли:
«Що того пива? Лиш три літри...
А ми б тут їли і пили!»
І вже ніхто з них не мовчав,
Свої закуски діставав.
І пили, їли, і співали
На весь, можна сказати, став!
Від цього дійства, аж із дна
Проснулась риба. Дивина!
Але то правда, ОТАКЕННА!
Та ще й як кит була одна!
Крючки зривала чимала,
Ну, розміром, десь із вола.
Хотів Гриць витягти русалку...
Русалка вудку утягла.
Скінчився кльов аж під обід.
І виступив на скронях піт -
Тягали, вудки поламали...
А від закуски - в кущик слід.
Зібрались. Йдуть порожняком,
Як самогон із коньяком.
Душа ще требує рибалить,
Хоч ноги ходять під кутом.
Дісталися куми села.
Рибалка мислі завела,
А мислі наперед все мислять:
Де ще дістати з пів кіла?
Степан на Гриця зір втика,
Як то корова на бика:
«Бач, забалакав, значить винен
Мені ти літрів три пивка!»
Гриць на Степана очі злив:
«Ти перший сам заговорив,
Це ти мені повинен пиво,
Бо я ще трохи не допив!»
Короче так, забувши злість,
Купили пива літрів шість.
Рибалку пивом шліфували,
Поки русалка вудку їсть...
І так поснули в копичках,
Подалі, щоб не на очах.
І снилася кумам русалка,
І риба розміром з бичка.
Шановні, хто на став іде
Гачками пестити себе,
Не зарікайтеся мовчати -
Сучасна риба пісню жде!
А я досвідчений експерт
Так малював кумів портрет,
Що сам навчився не мовчати,
Бо та русалка жде концерт!