ОРЕНДАРІ

Взяли з кумом ми в оренду наш сільський ставок,

Треба ж якось заробляти жменю копійок.

То ж тепер чатуєм рибу з ранку до зорі - 

Ми ж тепер не просто люди – ми орендарі!

А щоб риба була гарна, жирна, не пісна,

Кинули в ставок дві тонни доброго зерна.

Потім кинули і гречку тони три на дно,

Бо з колгоспного амбару було те зерно.

А щоб риба смакувала й була запашна,

Вилили в ставок для риби пива і вина!

Адже нащо нам жаліти пиво і вино,

Бо з колгоспного підвалу було і воно!

Кум для риби фосфор, кальцій й вітаміни лив,

А я заздрив: «Замість риби, краще б я там жив!»

А коли вся рибна маса стала підростать,

Ми почали браконьєрів по селу лякать.

Одягнувся кум як нінзя, я як робокоп...

І свистіли, і кричали: «Це вже наш ставок!»

Так ужилися у ролі котру ніч підряд,

Що лякати стали нами навіть немовлят...

«Спи маленький, спи негайно,- мати так ляка,-

Як не спатимеш, прилізе дядько із ставка!»

Ось настала мить щаслива вилову добра,

Все, закінчилась оренда. Кум кричить: «Ура!

Буде короп як акула, товстолоб, як кит!

А карасиком завалим навіть білий світ!»

Цілий день тягали сітку з берега до дамби.

На увесь ставок спіймали дві зелені жаби...

«Де й куди поділась риба? Де в воді діра?»

Жаба вишкірила очі й квака із відра:

«У воді дірок  немає, білий світ не  зли,

Ви ж всю рибу і все раком в барі пропили!»