ПОДОРОЖ НА КАНАРИ

Кум на хитрість неабиякий мастак.

Щось придумує, кумекає сяк-так.

То склепає з парасольки макогон,

То із праски виганяє самогон.

То придумає з велосипеда стогомет,

Із трусів антену для мережі Інтернет.

На всі руки майстер винахідник він -

Наш місцевий Едісон чи Кулібін...

Якось з кумом ми залишились одні.

Наші пари подалися на Канари в вихідні.

Нам обом у мерседесах місця не знайшлось,

Тож залишитися дома довелось.

Кум говорить, будить сонний інтерес:

-Я придумав свій, народний мерседес!

Лише ось кермо до "мерса" приладнаю,

То ж і ми з тобою на Канарах побуваєм...

Мерседес на диво в кума хоч куди -

Бо на ньому хочеш стій, а хоч сиди.

Можна навіть прилягти і покуняти,

Коли буде швидкість більше звуку розвивати.

Не авто, а то справжнісінька торпеда,

Зроблена із трактора, сівалки і мопеда.

Скрізь на ньому  ручки, штучки-дрючки,

Ще й колеса на ресорах від "кравчучки"... 

Повсідалися ми з кумом у авто.

Наш двигун заводили, як правило, гуртом:

Пів села нас пхало до прогону,

Доки "мерс" не взяв потрібного розгону.

Запихтів, закашляв, загудів як муха.

Більше звуку не було - заклало вуха.

Кум же карту світу, типу глобус, розгортає

І Канари пальцем точно  визначає.

Ось де, ба, Канари кляті заховались –

Тицьнув пальцем кум і… Ми зірвались.

Ми зірвались в кручу за селом.

Мерседес за мить – в металолом!

Купа диму, пилу і металу…

Не в Канари, а в канаву ми попали.

У синцях, у драних фраках сидимо,

На колеса від "кравчучки" плюємо. 

Згадуєм часи для всіх пригожі -

Був колись народний "Запорожець".

Їздили на ньому куди хочеш:

Хочеш у Карпати, хочеш в Сочі.

Про Канари ніц! Ніхто не мріяв!

І дорогу доларом не сіяв.

Сунемо додому з кумом ми під ручку,

Тягнемо колеса від "кравчучки".

Коли бачимо - удома наші дами,

Заклопотані, сумні, як щоки у Обами...

Не пустили їх в Канари на таможні.

Стали митники до болі осторожні,

Кажуть, там міністри за кордоном блудять,

Що ж чекати від простого люду?

Врятуй Господи! Чуди, а чи блуди,

Не у всіх оплачені суди...

Заспокоювать жінок узявся кум,

Він неначе по жіноцтву опікун.

А скоріше як Ейнштейн чи Менделєєв:

-Досить плакатись! Пора родить ідею!

Я тепер із пляшки "кока-кола" 

Нам придумаю повітряну гондолу.

Повсідаємось у неї й попливем,

Від міністрів як найдалі дременем!

А я думаю про добре, про своє,

Як це гарно, що мій кум у мене є!