САЛО

Їде баба на гарбі

По дорозі, вздовж горбів.

Кавуни везе продати, 

Взяти грошики собі.

 

Гроші мрії золотять, 

В такт колеса скреготять.

На базар, як в Євро зону,

Думи мухами летять. 

 

Кругом нудяться поля.

Десь реве руде теля,

Європейські ціни, й цінність

Своїм ревом прославля…

 

Урожай на кавуни

Гарний видався, вони 

На гарбі лежать без візи, 

Розляглись, як кабани!

 

Їде Баба на базар.

Линуть думи аж до хмар:

«Поміняю все на євро,

Як продам увесь товар!»

 

І ввижається як сон,

Амстердам і Люк Бессон…

Єврики у світі сила,

В мареві шенгенських зон!

 

Ось базарнії  ряди:

«Покупці ідіть сюди!

Кавуни як мед, як пиво,

З нужной порцієй води!»

 

І багаті покупці 

Витягають гаманці,

Кажуть: «Сало вредно їсти,

Треба їсти кавунці!»

 

Скибку-другу лизь та лизь.

Та до вітру дрись та дрись.

Живуть же в світі вурдалаки,

Котрі од сала одріклись.

 

Тож олігархи і пани 

Мусять їсти кавуни.

Їм потрібні вітаміни -

Бо не влазять у штани...

 

Потекла до рук грошва.

Баба гроші скрізь хова:

Під пафу, під другу, в цицьку,

Щоб не витягли бува…

 

В раз розпродалась стара.

В цицьках каса розпира,

Наче скринька Приватбанку.

Та й на євро позира.

 

Радо серденьку стає:

«Зараз буде це моє!»

Коли дивиться: - по курсу,

Сало скупник продає…

 

Дивно очі миготять:

Брати сало, чи не брать?

Що є сало? Що є євро?

Стала баба міркувать:

 

«Єврики понятно, ці

Закордонні папірці…

Ну, а сало - то є сало,

Хоч у роті, хоч в руці!

 

Шкварка з сала отака

Людям збільшує віка.

В ній флюїди і гормони,

І ще й код для ДНК. »

 

Єврики, воно понятно,

І надійно, й  адекватно…

А сальце - вітамін «Це»!

Жирно, смачно і приятно.

 

Поки Баба міркувала,

Сало люди розібрали…

І щоб гроші не пропали,

Діду євриків набрала.

 

Їде Баба на гарбі 

По дорозі, вздовж горбів.

Єврики везе додому.

Ох! Паскудство! На тобі!

 

Батогом гнідого блись!

«Щоб ти євриком вдавивсь!

Гай додому вурдалако,

Ми від сала одріклись!»

 

Ось і хата. Ось і Дід

Зачекався на обід.

Зголоднілим оком блиска

Перед ним порожня миска,

Бабі дивиться у спід.

 

Та витягує що є -

Діду євро подає:

«Єврик -це достойна їжа!

Їж це, сонечко моє!»

 

«Ах, туди, твою, мадам!

Тут тобі не Амстердам!..

Гай кабанчика заріжем!..

В нього вже за сто кардан!

 

Дід очима не моргнув,

Кабанця ножем шпирнув.

Хай прощають зоофіли!

Ніж у салі потонув.

 

І запахло в димарі.

Дід і Баба хоч старі,

Затягли весь двір піснями.

Залюдніло у дворі.

 

Кум з кумою і свати, 

Роздирали так роти:

Бо співали ах до хрипу,

Що ховалися чорти..

 

Ситий Дід дурів, сміявсь,

Із кумою цілувавсь…

І хоч тиск на сто піднявсь,

До пів ночі веселились,

Так собі «вікенд» удавсь!

 

В кого сало вдома є,

Той на єврики плює,

Він у Польщу не поїде,

Дома їсть і дома п’є!

 

Хай почує Рим і Бонн, 

І Мадрид, Париж, Лондон,

В Україні: сало - сила!

Віра, правда і… Закон!