ЦИРК І ГРОШІ

 Приблудився цирк в село,

Транзитом з Полтави.

Колектив: жонглер, макака

І факір з удавом.

 

Факір п’яний спить в кабіні

Має на то право,

А жонглер, замість факіра,

Тягає удава.

 

І коли таким інтригам

Публіка плескала,

То макака у зав клуба

Гривень двадцять вкрала.

 

Перегнулася на сцені

Лицем до портьєри,

Шкіриться і демонструє

Хвостаті химери...

 

А зав клубу не до жартів,

Які чеше дама.

-Зупиніть паскудний номер

І зніміть програму!

 

Я тут гроші не малюю

В закладі культури,

Щоби їх макака крала

На Химині кури...

 

Треба гроші потрусити?

Пошліть, Бога ради,

Ту макаку до кишені

Голови сільради!

 

На це голова з'явився

Без аплодисментів:

Шліть макаку у кишені

Панів Президентів!

 

У них фабрики й канхвети,

Маєтки і трасти...

А в голови всюди пусто.

Що вже тут украсти?

 

Оце, цирком зачастили

Селян грабувати.

Чи макака таким чином

Лізе в депутати? 

 

Там крадій на крадієві -

У Верховній Раді.

Там таких чотири сотні,

Як макаки в стаді.

 

Баба Мілька не втрималась,

Усунула слово:

В міліцію цю макаку

Здати терміново!

 

В неї, бачте, дупа гола,

Видно звідціля,

Що червона феменістка -

Задниця Кремля!

 

Сторож Митька теж завівся

Й бунтував братву: 

Цю макаку треба слати

Прямо у Москву!

 

Якщо вміє одривати,

Одірве хай вже

У кишенях кегебіста 

Яйця Фаберже!

 

Так дійшло до ветерана.

(Вже один остався...)

Звівся, виставив медалі,

Й згадувати взявся:

 

От якби живий був Сталін,

Взяв би під арешт

Цю макаку й розірвав би

На німецький хрест!

 

І тоді б усі боялись,

Знали б, що терор

Наведе в селі порядок,

А не прокурор...

 

Як пророк устав із місця

Свідок Ієгови:

Скоро царство усе наше

Згорить як полова!

 

Як Їванглія нам пише,

Псалом Никодима,

Що віддайте нам макаку

Разом із грошима.

 

А касирка, що із пошти,

Здумала лукаве,

Перегнулась, як макака:

Геть цирк до Полтави!

 

Бо спакуєм в бандеролі

Усіх із удавом,

І відправим в Зеленському

На його виставу!

 

Щей торговка цигарками 

Пінилась словами:

Заберу я цю макаку

Собі для реклами.

 

Щоби бачили клієнти

Наочно, в натурі,

Що заводиться в кишенях

У тих, хто не куре...

 

Всі селяни сколотились.

Кожен з словом пнувся.

Так макаку ославили,

Аж факір проснувся: 

 

Ну, хіба макака винна

Що краде без мила?

Вона мусить те робити,

Що життя навчило.