Приблудився цирк в село,
Транзитом з Полтави.
Колектив: жонглер, макака
І факір з удавом.
Факір п’яний спить в кабіні
Має на то право,
А жонглер, замість факіра,
Тягає удава.
І коли таким інтригам
Публіка плескала,
То макака у зав клуба
Гривень двадцять вкрала.
Перегнулася на сцені
Лицем до портьєри,
Шкіриться і демонструє
Хвостаті химери...
А зав клубу не до жартів,
Які чеше дама.
-Зупиніть паскудний номер
І зніміть програму!
Я тут гроші не малюю
В закладі культури,
Щоби їх макака крала
На Химині кури...
Треба гроші потрусити?
Пошліть, Бога ради,
Ту макаку до кишені
Голови сільради!
На це голова з'явився
Без аплодисментів:
Шліть макаку у кишені
Панів Президентів!
У них фабрики й канхвети,
Маєтки і трасти...
А в голови всюди пусто.
Що вже тут украсти?
Оце, цирком зачастили
Селян грабувати.
Чи макака таким чином
Лізе в депутати?
Там крадій на крадієві -
У Верховній Раді.
Там таких чотири сотні,
Як макаки в стаді.
Баба Мілька не втрималась,
Усунула слово:
В міліцію цю макаку
Здати терміново!
В неї, бачте, дупа гола,
Видно звідціля,
Що червона феменістка -
Задниця Кремля!
Сторож Митька теж завівся
Й бунтував братву:
Цю макаку треба слати
Прямо у Москву!
Якщо вміє одривати,
Одірве хай вже
У кишенях кегебіста
Яйця Фаберже!
Так дійшло до ветерана.
(Вже один остався...)
Звівся, виставив медалі,
Й згадувати взявся:
От якби живий був Сталін,
Взяв би під арешт
Цю макаку й розірвав би
На німецький хрест!
І тоді б усі боялись,
Знали б, що терор
Наведе в селі порядок,
А не прокурор...
Як пророк устав із місця
Свідок Ієгови:
Скоро царство усе наше
Згорить як полова!
Як Їванглія нам пише,
Псалом Никодима,
Що віддайте нам макаку
Разом із грошима.
А касирка, що із пошти,
Здумала лукаве,
Перегнулась, як макака:
Геть цирк до Полтави!
Бо спакуєм в бандеролі
Усіх із удавом,
І відправим в Зеленському
На його виставу!
Щей торговка цигарками
Пінилась словами:
Заберу я цю макаку
Собі для реклами.
Щоби бачили клієнти
Наочно, в натурі,
Що заводиться в кишенях
У тих, хто не куре...
Всі селяни сколотились.
Кожен з словом пнувся.
Так макаку ославили,
Аж факір проснувся:
Ну, хіба макака винна
Що краде без мила?
Вона мусить те робити,
Що життя навчило.