«Потепління, ще й глобальне
Людям помагає:
В Антарктиді крига тане,
Воду прибавляє.
Вода парою у небі
Хмарою літає
І вже потім дощем куму
Город поливає...
А іще така є польза:
Сонце вогнем шкварить
Так, що можна на тім сонці
Яєчню піджарить!» -
Таке собі бесідував
Кум своїм сусідам,
Коли добре й безпричинно
З чаркою обідав.
Сусід кумів раз діждався
Темної нагоди
І забрався в двір до кума
Через загороди.
Украв шлангу поливну,
Насос поливальний,
Рукомийник, бак від душу
І машину пральну.
Потягнув кожух і шапку,
Ще й ковдру із спальні…
Обезкровив, як-то кажуть,
Начисто й глобально!
Зумів сусід підживитись
Потеплінням ловко,
Бо до всього прихватив
Електродуховку...
А коли його за зябра
Слідчі ухопили,
Він чистосердечну правду
Написав у діло:
«Мої помисли сусідські
Чисті і невинні,
Нащо куму теплі речі
В його потеплінні…»