В селі, ніхто не знав якому,
Під небом синім, наче льон,
В якій країні невідомо,
Жив, був, герой наш – пустодзвон…
Є різні люди, різні вдачі,
Є різний голос, різний спів…
Той щось регоче, той щось плаче.
Герой наш яйцями дзвенів!
Проїде на зеленій «Ниві»
І кожен знає: он де він!
Бо вслід лунає полохливий
І мелодійний передзвін.
Той дзвін, як-то гіпноз, на вуха
Впливав, аж розум тріскотів.
І хто хоч раз героя слухав,
Лизнути задній міст хотів…
То ж був герой наш головою
АТ (колгоспу) «Вєчний дзвон»,
Котеджі і погоду «строїв»
На весь, можна сказать, район.
Та в цьому світі без амура
Не обійтись, і не прожить.
Стріла кохання – «куля дура»
Не вибирає ціль і мить…
Летівши в серце, наче в квітку,
Схопивши полум’ям лице,
Стріла кохання збилась з літу
Й герою вцілила в... яйце!
О, як палайка запалала!
Герой зітхнув неначе слон,
Неначе любо-любо стало…
Яйце розпухло, як бідон.
«Кого? Кого? Кого?» - забилось
Могутнє серце під ребром.
І пристрасть кляксою розлилась
Над всім, можна сказать, селом:
«Ота крива, а та холодна…
А ту хворобою звело…
А та стара, а та не модна…
Кого? Кого? Кого? Кого?»
В цей час бухгалтер – жінка скромна,
Суха папірусна душа,
Крутила задом, як дипломом,
Чи як куплетиком вірша…
Амур же, хлопчик необачний,
Чи Богу, а чи чорту брат,
Стрільнув удруге, в що не бачив…
Й бухгалтерші поцілив зад!
І знову зойк, тепер жіночий:
«Кого? Кого? Кого? Кого?»
Кінець кінцем зустрілись очі
ЇЇ «бумажні» і його…
На кожну зустріч, щосвітанку,
Зелена «Нива», як вагон,
Возила пана до панянки
Й бензин спалила – ДЕСЯТЬ ТОНН!
За ним пішли мука і крупи,
Корови, соняшник, зерно…
Усе стовкла кохання ступа,
Перетовкла на хміль-вино!
Яйце в героя трохи стухло,
А в героїні зад осів.
Бо то ж кохались, наче мухи,
В полях холодних без трусів.
Дзвеніти яйця перестали,
Сади зелені одцвіли,
В колгоспі свині поздихали,
Стави бур’яном поросли.
«…Село неначе почорніло,
Неначе люди подуріли:
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть…»
А хто не розуміє як це,
Хоч раз хай сходить на «наряд»:
Гербом в колгоспі світять яйця,
Й бухгалтерський «бумажний» ЗАД!