ГЕРБ

В селі, ніхто не знав якому,

Під небом синім, наче льон,

В якій країні невідомо,

Жив, був, герой наш – пустодзвон…

Є різні люди, різні вдачі,

Є різний голос, різний спів…

Той щось регоче, той щось плаче.

Герой наш  яйцями дзвенів!

Проїде на зеленій «Ниві»

І кожен знає: он де він!

Бо вслід лунає полохливий

І мелодійний передзвін.

Той дзвін, як-то гіпноз, на вуха

Впливав, аж розум тріскотів.

І хто хоч раз героя слухав,

Лизнути задній міст хотів…

То ж був герой наш головою

АТ (колгоспу) «Вєчний дзвон»,

Котеджі і погоду  «строїв»

На весь, можна сказать, район.

Та в цьому світі без амура

Не обійтись, і не прожить.

Стріла кохання – «куля дура»

Не вибирає ціль і мить…

Летівши в серце, наче в квітку,

Схопивши полум’ям лице,

Стріла кохання збилась з літу

Й герою вцілила в... яйце!

О, як палайка запалала!

Герой зітхнув неначе слон,

Неначе любо-любо стало…

Яйце розпухло, як бідон.

«Кого? Кого? Кого?» - забилось 

Могутнє серце під ребром.

І пристрасть кляксою розлилась

Над всім, можна сказать, селом:

«Ота крива, а та холодна…

А ту хворобою звело…

А та стара, а та не модна…

Кого? Кого? Кого? Кого?»

В цей час бухгалтер – жінка скромна,

Суха папірусна душа,

Крутила задом, як дипломом,

Чи як куплетиком вірша…

Амур же, хлопчик необачний,

Чи Богу, а чи чорту брат,

Стрільнув удруге, в що не бачив…

Й бухгалтерші поцілив зад!

І знову зойк, тепер жіночий:

«Кого? Кого? Кого? Кого?»

Кінець кінцем зустрілись очі

ЇЇ «бумажні» і його…

На кожну зустріч, щосвітанку,

Зелена «Нива», як вагон,

Возила пана до панянки

Й бензин спалила – ДЕСЯТЬ ТОНН!

За ним пішли мука і крупи,

Корови, соняшник, зерно…

Усе стовкла кохання ступа,

Перетовкла на хміль-вино!

Яйце в героя трохи стухло,

А в героїні зад осів.

Бо то ж кохались, наче мухи,

В полях холодних без трусів.

Дзвеніти яйця перестали,

Сади зелені одцвіли,

В колгоспі свині поздихали,

Стави бур’яном поросли.

«…Село неначе почорніло,

Неначе люди подуріли:

Німі на панщину ідуть

І діточок своїх ведуть…»

А хто не розуміє як це,

Хоч раз хай сходить на «наряд»:

Гербом в колгоспі світять яйця,

Й бухгалтерський «бумажний» ЗАД!