КЛЯУЗА ПРО СВОЛОЧЬ

Дільничному  інспектору 

Кляуза попала:

"Я, гражданка, Вероніка,

Кляузу писала

Про те, як сусідську сволочь

Муш Ля покусала.

Прошу дати цьому ходу

І завести дєло,

Бо муш Ля кусати сволочь

Дуже не хотєла".

Крутив, вертів цю писульку

Дільничний інспектор,

Під лупою роздивлявся,

Світив під прожектор...

Ну, що ото така "мушля"

Сволоту кусає?

Може на те кримінальна

Стаття припадає?

Узяв словник кримінальний,

Переклад знайшов:

Кухля, Рухлядь... Ось є мушля -

Ракушка, чи що?

Та як же ж це треба пудрить

Мозки чоловіку?

Визвав він для консультацій

Саму Вероніку.

-Признавайся й не роби

Ходу криміналу,

Оцю кляузу, це ти

Мені написала?

-Я писала! Хоч не знала

Як і написать. 

-То скажи, що таке мушля?

З чим її їдять?

-Муш то - Ляля безробітня,

Ти його не зьеш...

Він сам жере кого хоче.

І сволоту теж. 

-То це муж твій?! -

Став дільничний на час прозрівати.

-Точно муш мій! Ліліян,

Я Ля його звати...

-А хай біса його мамі,

Оце накрутила,

Тут ти пишеш "сволочь", хто ця

сволочь потерпіла?

-А ця сволочь, то сусідська

Рижая собака.

То ж муш Ля вкусив її за место...

За сраку. Ізвіняюсь, ляшку.

Якось вчора пообєдал,

пива муш напився,

А сусідська рижа сволочь

До нього вчипився.

Він упав на усі ноги

І не піднімався,

Только кругом одним ротом 

кусався й ругався...

Я ж писала у кляузі,

Аж рука потела,

Шо муш Ля кусати сволочь

Дуже не хотела...

-Добре, жінко, - зміг дільничний

Мовить, - Вероніка,

Йди додому й заспокоюй

Свого чоловіка.

В тому, що він покусав

сусідського дога

Криміналу я не бачу.

Зло те не від того!

Знаю я російську мову,

Українську знаю...

А якщо такий вже суржик,

Я не понімаю...

Бродять мови у народі,

Як то кажуть, свійські.

Щож то буде, як приблудить

До нас ще й англійська?!

Терміново треба шефу

Рапорта писати,

Хай доплачує, щоб зміг я

Вас перекладати!