КУМ ПРИРОДІ БРАТ

Всім відомі постулати,

Їх вже цілий ряд:

Що й природа - наша мати,

Й кум природі - брат!

 

Обійметься кум з природой

Надвечір, в зорю,

Ниць впаде серед городу:

-Йо-о! Сестру люблю!

 

Хіба можуть городяни

Так любить асфальт?

Злі бордюри? Підлі ями?

Тісноту і ґвалт?

 

Там закопчені кав’ярні,

Мотлох з скла й авто...

Там любов як в буцегарні,

Там душа ніхто!

 

Ось у кума степ рівненький

Пре любов саму,

Бо природа, наша ненька,

Як сестра йому!

 

Виваляє кум до ранку

Себе в бур’янах,

Видує усю слив’янку -

Знов душа як птах!

 

По долинах і у травах

Котру ніч підряд

Полетить уліво й право...

Кум природі - брат!

 

Хай ще жінка пошукає

Такого орла.

В гепатит сестра природа

Кума завела!