Якось влазить стара баба
В рейсовий автобус.
Розмістила себе хвацько -
І об’єм, й утробу.
Та й вже криком до кермача:
-Піт тече, як клей,
Пора вводити у транспорт
Ліміт на людей...
Водій висловився: - Всілась,
Й нехтує людьми,
Щоб казала, коли була б
Зовні, за дверми?...
Так і в рідній Україні
Хочуть воювать
Ті, хто в крісло умостився,
Й на людей їм срать!
(Можна замінити словом "чхать")