Падав дядько долу з даху.
Впасти умудрився.
Він летів безкрилим птахом,
Господу молився:
-Святий Боже, Святий Кріпкий,
Не зроби калікою,
Стану чесним і порядним,
Скромним чоловіком.
Кину пити і курити,
Прелюбодіяти...
Буду ближнього любити,
Тещу цілувати.
Перестану сквернословить
І жоні брехати.
Буду замість Камасутри
Біблію читати.
Стану кожної неділі
У церкву ходити!..
І з цим словом приземлився
В свиняче корито!
І так вдало приземлився,
Не звернувши шиї,
Трохи лише замурзався
В свинячі помиї.
Звівся дядько, витер рило,
Почухав синяк:
-Прости Боже! Не повіриш,
Яка я свиня!
Поки падав таки думав
Людиною жити,
Та Ти ж Сам мені підсунув
Свиняче корито!