Зоотехнік та механік
Завели розмову
Про сяке-таке, про всяке,
Й про здохлу корову.
Зоотехнік поясняв
Про час генетичний,
Як усякі організми
Відходять у вічність.
А механік безтолково
Прижмурював вії:
-Яка вічність у корови?
Я не розумію...
-Яка вічність? А ніяка,
Не чіпляйсь до слова,
Видоїлась аж до ручки
Та й здохла корова!
-Як це здохла? Живі тварі
Не бажають жити?
-Та, бажають! Але з часом
Скидають копита!
А якщо такий вже дурень
Не бачиш, що сталось,
По твоєму: "Ця корова
Стерлась й поламалась.
В неї клапани запали,
Витекло все масло,
І колеса відвалились,
І фари погасли".