ВАЛУН

Зустрілися два фермера

Щоб межі ділити,

Що дощами позмивало

За сезон, за літо.

Їхня заздрість із печінки

Камінь в душу грузе:

Не вичислять де й чия

Морква й кукурудза...

А щоби уже на віки

Були межі збиті,

Фермери рішили їх

Відбити в граніті.

Знайшли валун мезозойський,

Що стирчав й не репав.

Але ж треба те принести

На межу із степу.

Один взявся пупа рвати-

Валун піднімати,

Розійшовсь, розперезався...

Удвох треба брати!

Другий теж у камінь вперся

Так одноосібно...

Смик та смик. Не зрушити

Туди де потрібно.

Посмикались по одинці.

Покинули справу.

Валун в степу. Киснуть межі.

Заздрість досі даве.

А фермери по ці пори

Так смурно і ходять,

Один одному свистають,

Чи пальці наводять.

Отак валун мезозойський

В українських душах

Стирчить собі й не репає

Ніц його не зруше.