МАРВЕЛ ПІКЧЕРС

Людина халк, кажан, павук.

А ще мурах, пантера, шершень...

І люди ікс - герої глюк,

І мени супер-пупер перші.

 

Так Голівуд їх розплодив,

Як Папа Карло буратинів.

І всякий супермен в сто див

Живе й геройствує по нині.

 

От що то Марвел-пігс дає

Усьому піпелсу кінуху!

А от спитай. Й невідає

Й у наших дебрях показуху.

 

Бо є у нашому кутку

Супер герой, кіно та й годі.

Куди там Марвел-павуку -

Наш не в малюнках, а в природі!

 

Жив кум собі, як всі куми:

Їв супчики із галушками,

Пиячив, шастав до куми,

Й добробут множив бурячками.

 

Та якось раз кум-веролом,

Украв з мережі трансформатор

Та здав його в металолом

І став людиною-козлом!

Козел-електротермінатор...

 

А так годиться в нашім краї,

Козла у владу вибирають.

І та місцева, а то ж влада,

Перетворила кума в гада.

 

А через рік, чи другий десь,

Козел наївся і надувся.

Змінив і імідж, й інтерфейс,

В людину-жабу обернувся.

 

Ніхто й не слідкував за ним.

Все якось швидко відбувалось.

Збирав він мзду, відкат, калим,

Й крав все, що в руки попадалось.

 

Обклектоманився гад-кум.

І за олбличчям Голівуда

Портрібно вибрати костюм,

Щоб пудрити свідомість люду.

 

Щоб відповідність бачив світ

І літера, щоб як палайка.

І маска-плащ Армані від,

Ну на крайняк хоч кеди й майка.

 

Кум супер-гад так виглядав:

Не те щоби якась там муха,

А наче кобра, чи удав,

Козлині роги й борода,

І пузо жирне, як в ропухи.

 

А в центрі пуза напис "КА"

Жовто-блакитно в очі сяє,

Крадій й козел на всі віка,

Уже й у телику мелькає.

 

Тож хай той Голівуд мовчить.

Герої наші аж не гірші.

Для них державний гімн звучить.

Ну а поети пишуть вірші.