Прикмета є, що в темноті
Пора збіговиська чортів.
Щось риють, б’ються, реготять...
Всі сплять. Тільки чорти не сплять.
То, щоб чорти не лізли в хату,
Потрібно хвіртку зачиняти.
Забув закрити хвіртку, сину,
Чекай чортів в нічну годину! -
Так батько сина научав
Й закрити на ніч двір послав.
Та от кмітливе хлопченя
Схотів побачить чортеня.
Він хвіртку щільно не закрив,
Маленьку щілинку лишив...
Бабуся-теща пре в дорогу:
Не повідомила нікого
І в гості, попри вік і кризу,
Приїхала нічним сюрпризом.
Спочатку грюкнули дверцята
Та заскрипіла хвіртка клята,
Зачовгало в дворі ногами
І гепнулось із матюками...
Сім’я схопилась. Син до татка:
Не бійтеся, це чортенятко.
На це мамуся верещала:
Знову чортів понапускали!
Та коли світло увімкнули,
Не тільки про чортів почули -
Хто, де і як повинен жити,
Де треба шлангу положити,
Куди граблі треба ховати,
А не під ноги їх кидати!
Тож зятю, бо такий вродився,
Хай чорт на ньому б одружився!!!
До ранку вся сім’я не спала,
Бабусю-тещу лікувала...
Запам’ятав урок синок
Й запер вже хвіртку на замок.
Бабуся, хоч своя рідненька,
Та чорт із неї не маленький!
І хоч малесенька щілина
Чортяка влізе як людина.