НАУКА ПРО ЧОРТА

Прикмета є, що в темноті

Пора збіговиська чортів.

Щось риють, б’ються, реготять...

Всі сплять. Тільки чорти не сплять.

То, щоб чорти не лізли в хату,

Потрібно хвіртку зачиняти.

Забув закрити хвіртку, сину,

Чекай чортів в нічну годину! -

Так батько сина научав

Й закрити на ніч двір послав.

Та от кмітливе хлопченя

Схотів побачить чортеня.

Він хвіртку щільно не закрив,

Маленьку щілинку лишив...

Бабуся-теща пре в дорогу:

Не повідомила нікого

І в гості, попри вік і кризу,

Приїхала нічним сюрпризом.

Спочатку грюкнули дверцята

Та заскрипіла хвіртка клята,

Зачовгало в дворі ногами

І гепнулось із матюками...

Сім’я схопилась. Син до татка:

Не бійтеся, це чортенятко.

На це мамуся верещала:

Знову чортів понапускали!

Та коли світло увімкнули,

Не тільки про чортів почули -

Хто, де і як повинен жити,

Де треба шлангу положити,

Куди граблі треба ховати,

А не під ноги їх кидати!

Тож зятю, бо такий вродився,

Хай чорт на ньому б одружився!!!

До ранку вся сім’я не спала,

Бабусю-тещу лікувала...

Запам’ятав урок синок

Й запер вже хвіртку на замок.

Бабуся, хоч своя рідненька,

Та чорт із неї не маленький!

І хоч малесенька щілина

Чортяка влізе як людина.