Нудилась з вдосвіта поважна літня пара:
Похила бабця і похилий дід.
Життя минає, вже під носом старість
Лишає бульків прагматичний слід.
Десь внуки їхні погубилися у місті:
Хтось з них артист, а хто торгаш.
Все менше хочеться до одурі наїстись,
Все згадується більше піонерський марш.
А памятаєш, любця люба, як спочатку,
Згадав минулу юність старикан:
Я на побачення гукав тебе, дівчатком,
Й гатив для цього із-за рогу в барабан.
Що кажеш? - бабця витріщила очі.
Гатив у барабан! - прокашляв він.
Який баран? - стара собі скрегоче.
У барабан гатив! У бубон, блін!
Ага, дослухалась,узявши мочки в пучки:
Хоч і баран, той так собі й нехай!
Якби гукав на злучку та по людські,
То не була б на старість я глуха!