200 РОКІВ, ТАРАС

І мене в сім’ї єдиній

Сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути

Не злим тихим словом.

Т.Г.Шевченко

 

Чи є сім’я тепер у нас,

Що мріяв мати ти Тарас?

Та звісно є, але вона

Людоненависна стіна.

Поділена на тих і сих,

На вурдалаків і святих. 

А ляхи, турки й москалі

Вже тягнуть руки до землі,

І присягаються вони

Добром своїм від сатани...

 

І знову тінь. У котрий раз

Всі ми ошукані, Трас.

З твоїм ім’ям у гніві люд

Шукає помацки іуд.

І помстою, за тебе теж,

Зло розплодилося без меж.

І все квітуче, що було,

На раз зів’яло й полягло.

Ти був товаром, ще колись,

Та й ми за гроші продались.

 

Часи крикливі і лихі -

Ми один одному глухі!

Що ж, вірні є слова твої:

Немає Бога на землі.

 

09.03.2014р.