В бур’янці я забрів, в бур’янці,
Які в верх піднялись вище ями.
Заростає земля бур’янами.
Похилились садки, як старці.
У потайці, де щир й поготів,
Лиш комарики землю прасують.
Наче люди тут вже не існують.
Не лишають нащадкам слідів.
Бур’янці, ви мої, бур’янці,
Найрідніші тепер, дорогенькі.
Засніжило різдвяним щільненько
Ваші лози й у хащах рубці,
Ознамененні дійством святим.
Та на те вона Зірка Різдвяна,
Заглядає найперше до ями,
А вже потім в розхристаний Рим.
Бур’янці - заморожені села оці,
Де ревти не можливо і слова,
Де найглибша є віра Христова,
Бо над нею броня - бур’янці!
Хай щастить всім, хто вилетів з ями.
Їм Різдво - розмальовані ясла.
А мені світить свято і ясно
Зірка Божа, що між бур’янами...
2015р.