РІЗДВЯНІ БУР’ЯНЦІ

В бур’янці я забрів, в бур’янці,

Які в верх піднялись вище ями.

Заростає земля бур’янами.

Похилились садки, як старці.

 

У потайці, де щир й поготів,

Лиш комарики землю прасують.

Наче люди тут вже не існують.

Не лишають нащадкам слідів.

 

Бур’янці, ви мої, бур’янці, 

Найрідніші тепер, дорогенькі.

Засніжило різдвяним щільненько

Ваші лози й у хащах рубці,

 

Ознамененні дійством святим.

Та на те вона Зірка Різдвяна,

Заглядає найперше до ями,

А вже потім в розхристаний Рим.

 

Бур’янці - заморожені села оці,

Де ревти не можливо і слова,

Де найглибша є віра Христова,

Бо над нею броня - бур’янці!

 

Хай щастить всім, хто вилетів з ями.

Їм Різдво - розмальовані ясла.

А мені світить свято і ясно

Зірка Божа, що між бур’янами...

 

2015р.