БІЛЬШЕ ДІЖІ

Мій дід (хоч це було давно)

Хазяйнував, як міг, щоб жити.

І найцінніше - це зерно,

Вмів на три діжі розділити.

 

У першу діжу зерна клав

Відбірні, золотисті, путні.

Це щоб посіяти, бо знав,

Все що посієш - це майбутнє!

 

У другу сипав добре, чисте,

Як мед за кольором, зерно.

Це все для того, щоби їсти -

На хліб, на харч ішло воно!

 

У третю мусив насипати

Таке, яке зумів мінять -

Чи реманент який придбати,

Чи воза відремонтувать.

 

Зерно, що з добрим урожаєм

Не уміщалось в діжі ці,

Він продавав: "Тепер, гуляєм -

Онукам купим олівці!"

 

В наш час зерно не є мірилом

Достатку хатнього. А я

Так думаю, що наша сила:

Наука, праця і знання.

 

А що є більше - то є мрія!

ЇЇ у діжі не вмістить.

Спасибі діду, що й сьогодні

Навчає нас, як треба жить.

 

2001 р.