ВИВЕРЖЕННЯ В ПУСТОТУ

Я є таким як всі, яких багато,

Що бачать дійсність, як ілюзію із мрій.

Ми хочем вірити і жити, і кохати,

Натомість маємо пустелю без надій.

 

Пустеля складена з піщинки до піщинки

Із заздрощів без совісті й добра.

Як чоловік не бачу поряд жінки.

Вона сховалася. Така пустельна гра.

 

Вона сховалася за формули і догми,

Які воздвигли лозунгами прав.

В пустелі привиди і міражі, і форми

Без кольору божественних заграв.

 

В державах унітарних егоїзму

Я не мужчина, я пустельна тінь.

Там кожен сам собі шліфує в оці призму

Пісочком ненависті до майбутніх поколінь.

 

Боятися майбутнього чи варто?

Культура лапоточників із пустоти іде

Й завалить лаптями фізичну й політичну карту

Так, що ніхто минуле не знайде.

 

Змішаються піском святі і грішні

І хто сліпий, і хто своє узрів...

І я, фантаст, у цій пустелі буду лишній

За те, що виверзтись у пустоту хотів.

 

2013р.