ДУША

Дурня у душу? Ватра полихнула!

Розбуркала, що жевріє, вогонь.

Мабуть і ти, коли сама заснула,

Відчула промінці моїх долонь.

Так плавить сни душі вогненна сила.

Між снами час і відстань лише крок…

Душа отрути із вогню напилась,

Та от не вмерла, в злеті до зірок. 

Палає зірка між зірок козачих,

Що начебто чи сіль, чи порох на землі. 

Моя душа то зірка в небі наче,

Бо же ж, потрапила, як скарб, у сни твої.

2014р.