ЖИВА ХМАРИНКА

Посадила мати біля вікон квіти

Для краси, на згадку про життя своє.

Щоб уміли діти ту красу любити,

Цінувати літо, поки літо є.

Та приходить осінь. Сивії тумани

Затіняють вікна, затихає сміх.

І не видно квітів. І не видно мами.

У туманах сивих загубивсь поріг.

У хустинці свіжій, зморена роками,

В квітнику туманнім пелюстки збира,

Ще жива хмаринка дорогої мами,

Згусточок любові, віри і добра.

Розлетілись діти пелюстками квітів.

У туманах долі вибрали своє.

В квітнику у мами їх чекає літо

Тепле і безхмарне, поки мама є.