КОЗЛИК

Зарізала козлика баба Федоня.

Сучасним гуманникам очі зірвала!

А козлик у баби молочний, без воні,

Без твердості кістки, без жиру і сала...

 

Цукерка із м’яса, те м’ясо як солод

Смакує, парує, жується беззубо...

Спасибі Всевишньому! Це вже не голод,

Який у дитинстві обсмоктував губи.

 

Тоді, як у сні, мати жовта і пухла, 

Присохлі повіки як брами стуляє...

В печі, в казанку видно щоку і вухо.

Там ласощі старшим - її немовля є.

 

Скормила і впала сама попід тином

Без звуку, без стогону в шугу весняну.

Куди вам теперішнім голим «фемінам»

Пізнати те щастя людської нірвани.

 

Під пишними гаслами пустопорожніх

Поневірянь серед ситого глупства

Бог вам суддя! - Каже баба Федоня

І козлика їсть. Посміхається людству.