ОСТАННЯ ТРОЯНДА

Міняються люди й куточки природи.

І навіть каміння вода розмиває.

Тікає за сонцем народжена врода,

Що лише у пам’яті вічно жива є.

 

Роки вересневі у срібних туманах

Вологою щирістю вроду чатують...

Ось цвіт опаде і троянди не стане.

Натомість в саду хризантеми квітують.

 

Троянда остання так ніжно і звично

Торкалась очей і душі пелюстками.

У пам’яті серця залишиться вічно,

Хоч осінь уже роздяглась поміж нами.

 

Легенько торкнувся чарівної квітки

Отой вітерець у природі осінній.

Без жалю у спогадах викреслить літо,

Красу в пустоту рознесе, як насіння.

 

Без жалю, без подиву і без зітхання

Розвіються літо і мрії щасливі.

І разом з трояндою щезне кохання,

Залишивши в пам’яті сни полохливі.

 

Трояндо моя, я тебе пам’ятаю,

Бо літо з тобою не можна забути.

Роки вересневі у сріблі купають

Хвилини того, що іще може бути,

Й красу, яку літу уже не вернути.

 

2013р.