ПАПІРЕЦЬ

Ось біле поле папірця.

На ньому ще нема нічого:

Нема гріха, нема святого,

Нема початку і кінця...

І я, як Божою, рукою

На ньому вписую слова.

І ними  Всесвіт ожива,

Злітає Дух над пустотою.

Ой, що це? Видимо Творець

Будує світло й темінь знову,

Собі узявши за основу

Якийсь нікчемний папірець?

І оживають звірі й люди,

І почуття, і біль, і сміх...

І ось він первородний гріх,

І каяття, і пересуди...

Та щось пішло не так. Руками

Я жмакаю папір і - геть!

І настає всесвітня смерть

Життю комедії і драми.

В кутку десь свій знайшла кінець  

Моя пожмакана планета.

Так схожий на життя поета

Забутий ним же папірець.

 

2013р.