У ЦІЙ ПОЕЗІЇ ЯК В РАЇ

"Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сем'я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих."

У цій поезії, як в раї,
Живе душа. І плине час
У вічність. Як і сам Тарас
Та його спадок словокраю
Не помирає серед нас.

І скільки б років не минуло,
Ще скільки промайне віків,
Будемо чути вічний спів
Всього того, що з нами було
У звуках Кобзаревих слів.