Я - ЛЮДИНА

Коли відгуркотить, відмучиться, відскаче,

Земля усмокче кров пролиту задарма,

Я пожалію мовочки, без крику і без плачу

Ту половину тих, у кого світло - тьма!

 

Тих, хто майданив й бив себе у груди,

Вважав себе найкращим серед всіх,

Хто поділив життя на "нелюди і люди"

Й судив, карав, палив братів своїх.

 

Я пожалію негрів за їх рабство - 

Німіти, коли гупа барабан,

За їх ілюзію свободи і нахабство

Мені насаджувати долю африкан.

 

Я пожалію іудеїв світу,

Які чужі на праведній землі,

І тужаться замість життю радіти,

Від чого помисли скалічені і злі.

 

Я пожалію росіян в їх люті

По своєму садити хрест на дах.

За те, що хочуть бути усіма почуті,

А чують лише свій таємний страх.

 

Я пожалію європейське коло

Заляканих страхіттям громадян

Російським на пів звіром босим й голим,

Що ордами повзе скорити Ватикан.

 

Я пожалію мовочки Вкраїну свою,

Яка вже й Україною була...

Я пожалію і прощу, і душу заспокою:

Добра не знатимеш, коли не бачив зла. 

 

Не Бог я, але мушу те прощати,

Жаліти блудників, що помацки в імлі.

Я є людина, є у мене мати,

У мене є земля і діти на землі!

 

2014р.