Небо сірим січене,
Жовтим намагнічене,
Поле озеленене
Паровим зерном.
Ще простори синькою
З хмарою-ковінькою.
І дорога схована
За брудним горбом.
Пензлик спотикається
Там, де час змерзається
Й кришталем зявляється
У калюжі лід.
І листочок кручений
Холодом засмучений
На дорозі кашляє
Свистовітру від.
Як собі не хочете
Очі заморочите
Без душі вдивляючись
В мокрий листопад.
Він кадрить світлинкою
Писаний картинкою,
А не арт наглючений
І не авангард.
Нащо мамі подиви,
Викрутки з природою?
Блискають хатинками
Ближні хуторки.
Десь в теплі й неспокої
З ночі одинокої
Жде торкнутись рідної
Сильної руки.