Сидить кобзар із кобзою
В зеленому саду.
Насвистує, набринькує
Оду-роздайбіду.
Народ брехнею турканий
У бриль бабло кида.
Давно вже не цікавиться
Про кого та ода...
А кобза все наспівує
Правдиво й жартома.
А хто ту кобзу слухає
Той смисли поніма.
От був козак безпрограшний,
Хоча і без вусів...
Податки викарбовував,
На тім і облисів.
Це все підступна молодість,
Що хоче два крила,
Його із Катериною -
Царицею звела.
Не став козак противитись,
Судьба - не перелаз,
Навіки з Катериною
Написаний указ.
Життя під Катериною
Це особливий смак.
Та Калайда не згаявся,
Бо праведний козак.
Стрибнув із податкової
У владу без грошви,
Додав до безголової
Й своєї голови.
А там свистіла шаблями
Безбашенна братва.
Не встиг пригнутись загодя -
Злетіла голова!
Утік з адміністрації.
Тихенько в раду гай!
Хай газові кастрації
Розрулює Неграй.
Тепер війна із дурками
Наводить іншим жах.
А Калайда відбудеться
На дальніх рубежах.
І роль таку виконує:
За миром від біди
Ідуть не до Захарченка,
А йдуть до Калайди.
Він радо радить скитникам
У раді як шаман,
Бо є великим вічником -
Козачий отаман...
А що не получається,
Стече з гуся вода!
Не тільки для цариці є
У нього калайда!
І хай мовчать невірники,
Тихенько кровку ссуть.
У нас запаси розуму
Телята не пасуть.
Сидить кобзар із кобзою
В саду оду склада.
В піснях запам’ятається
Великий Калайда.