СТОЯТЬ ДУБИ

Стоять дуби і жолудями стигнуть

В осінню жовто-сіру каламуть.

Стоять дуби, корінням стежку тиснуть.

Чекають коли землю продадуть...

 

Стоять дуби, як військо на параді,

Вітрам на зло, крізь зими і літа.

А ті дуби, що у Верховній Раді,

Цім не рівня - генетика не та.

 

Стоять дуби, гілками в небо пруться,

Щоб чорна хмара синь не загребла.

І ці дуби, не ми, не продаються

За обіцянки пенсій і бабла.

 

Стоять дуби. Чекають часу того,

Коли земля продасться, як і ми.

І їм тоді не лишиться нічого,

Крім стежки, яку тиснуть коріньми.

 

Крім мовчазного кажана нічного,

Крім погляду бездушної сови,

Крім подиву родини вікового,

Що з нашої могильної трави.

 

Стоять дуби. І будуть ще стояти.

І сонце їм шмалитиме боки.

І ми будем про доленьку співати.

І вишивати гарно рушники.

 

2020