Так сталося. Лишають бруд
Цивілізовані народи.
Куди не глянь: і там, і тут
Сміття, що рана для природи.
Вона загоїться колись,
Коли людина світ покине.
А поки що, хоч не дивись,
Як чистота природи гине.
І десь із глибини душі
Цнотливого колись пейзажу
Вилазять паростки й кущі-
Щоб затулить собой заразу.
Є долі. І кому яку
Хтось сам собі не вибирає.
Зростає плющ на смітнику -
Людський непотріб затуляє.
Веселим квітне полотном,
Або осіннім жовтим листям.
І де смітник є за селом
Все далі стане полем чистим.
Отак й країна оновиться,
Затягне рани новий кущ.
От тільки треба роздуплиться
І посадити добрий плющ.
2020